Тхір і куниця на перший погляд справляють однакове враження: невеликий хижак з витягнутим тілом і густим хутром, що вилазить із-під хмизу або зістрибує з паркану. Різниця починається на рівні роду. Тхір належить до роду Mustela, того самого, куди входять ласка і горностай, тіло в нього приземкувате, ноги короткі, хвіст короткий і не пухнастий. Куниця належить до роду Martes, тіло видовжене і гнучке, ноги довші, а хвіст пухнастий і сягає приблизно половини довжини тіла.
Друга відмінність рідко потрапляє в тексти на цю тему. В Україні слово тхір позначає два різні види з протилежним охоронним статусом. Лісовий тхір, Mustela putorius, звичайний мисливський звір, поширений майже по всій країні. Степовий тхір, Mustela eversmanni, занесений до Червоної книги України як зникаючий вид, і полювання на нього заборонене. Куниця лісова теж мисливський вид. Але полюють на неї за річним лімітом і персональною ліцензією, як на копитних, а не за нормою відстрілу, яка діє для лісового тхора. Цей статус важливіший для практики, ніж форма хвоста, хоча про нього майже ніхто не пише.
Систематика: два роди в одній родині
Обидва звірі належать до родини куницевих, Mustelidae, і саме тому їх плутають. Рід Mustela в фауні України налічує шість видів, серед них лісовий тхір, степовий тхір, горностай, ласка і норка європейська. Рід Martes представлений двома видами: куниця лісова, Martes martes, і куниця кам’яна, Martes foina. Далі йдеться про найпоширенішу пару, лісового тхора і лісову куницю, оскільки саме їх найчастіше плутають у курниках і на городах.
Розміри і вага: де цифри перетинаються
За даними Червоної книги України тіло лісового тхора сягає 36-48 см, хвіст короткий, 8,5-17 см, вага від 1 до 1,7 кг. Лісова куниця більша і стрункіша: самці 40,5-59 см, самиці 36,5-45 см, вага самців 670-1650 г, самиць 484-1350 г. Якщо порахувати співвідношення хвоста до тіла, різниця стає наочною: у тхора хвіст становить від 8,5 до 17 см при тілі 36-48 см, тобто приблизно 24-35% довжини тіла, у куниці хвіст описують як приблизно половину довжини тіла. Довгий пухнастий хвіст, а не розмір тулуба, найшвидше видає куницю на відстані.
Вага цих двох звірів частково перетинається. Важкий самець тхора у 1,7 кг важить більше, ніж легка самиця куниці у 484 г, і навіть більше за деяких дрібних самців куниці. Визначати вид лише за вагою або довжиною тіла без хвоста тому ненадійно, потрібна ще хоча б одна ознака: форма хвоста, забарвлення або характер слідів.
| Ознака | Тхір лісовий | Куниця лісова |
|---|---|---|
| Рід | Mustela | Martes |
| Довжина тіла | 36-48 см | 36,5-59 см |
| Довжина хвоста | 8,5-17 см | близько половини тіла |
| Вага | 1-1,7 кг | 0,48-1,65 кг |
| Забарвлення | темно-буре, чорна маска на морді | руде хутро, жовта пляма на горлі |
| Середовище | заплави, узлісся, поселення людини | суцільний ліс, крони дерев |
| Статус в Україні | звичайний мисливський вид | мисливський вид за ліцензією |
Поширення в Україні
Лісовий тхір трапляється по всій території країни, крім Автономної Республіки Крим, хоча щільність населення нерівномірна. На сході трапляється частіше, ніж перегузня, а в Північно-Західному Причорномор’ї вважається рідкісним видом. За обліками на заплавних територіях Середнього Дніпра щільність становила лише 1,4-1,7 особини на 100 гектарів. У 1930-х роках заготівля шкурок в Україні сягала 120 тисяч на рік, а в 1960-х впала до 2-3 тисяч. Куниця лісова тримається інших територій: великих масивів мішаного і широколистяного лісу, де є старі дерева з дуплами для лігва. Вона практично відсутня там, де ліс вирубаний до дрібних острівних ділянок, типових для місцевості лісового тхора.
Забарвлення і форма тіла
Лісовий тхір темно-бурий, майже чорний на животі, лапах і хвості, з характерною чорною маскою навколо очей і на морді. Тіло приосадкувате, з непропорційно короткими лапами і довгими гострими кігтями, пристосованими радше копати, ніж лазити. Лісова куниця взимку рудувато-каштанова, з сіро-попелястим підпушком і жовтою або оранжевою плямою на горлі, яка відрізняє її від кам’яної куниці з білою плямою. Тіло стрункіше, морда загострена, вуха трикутні із закругленими кінчиками, а кігті вигнуті й гострі, як у більшості деревних хижаків.
Спосіб життя і середовище проживання
Тхір уникає суцільних лісових масивів. Типові місця, де він живе: заплавні луки, чагарники вздовж річок, острівні й байрачні ліси, сади, парки, лісосмуги біля полів. Це вид із вираженим синантропізмом, він охоче селиться в господарських будівлях, на горищах, у скиртах і дровітнях, риє власні нори або займає чужі. Куниця лісова, навпаки, виключно лісовий мешканець, її улюблені місця це великі масиви мішаних лісів зі старими деревами. Вона уникає дрібних лісових ділянок і за ніч може пройти 10-15 км, полюючи як у кронах, так і на землі.
Раціон і напади на курник
Тхір живиться дрібними ссавцями, птахами, полює на земноводних і плазунів, за нагоди їсть рибу і рослинний корм, а частину здобичі здатен запасати про запас. У курнику тхір нерідко вбиває значно більше птиці, ніж може з’їсти чи винести, це називають надлишковим вбивством, і воно властиве йому частіше, ніж куниці. Куниця всеїдна, але надає перевагу м’ясу: мишоподібні гризуни, білки, птахи і яйця становлять основу раціону, взимку до нього додаються падло і ягоди, коли живої здобичі бракує.
Розмноження
У лісового тхора статева зрілість настає у 10-11 місяців, гін і парування відбуваються переважно з лютого по квітень, вагітність триває 40-42 дні, малята народжуються у травні-червні, зрідка в серпні, а виводок складає від 2 до 11 малят, частіше 4-8. У куниці лісової парування припадає на літо, після чого розвиток зародків призупиняється до весни, це явище відоме як затримка імплантації і характерне для роду Martes загалом. Малята з’являються навесні, коли вже достатньо тепла і їжі.
Сліди на снігу: наскільки надійна ця ознака
Тхір і куниця залишають подібний малюнок слідів, характерний для куницевих: відбитки лап розташовані парами, права і ліва лапа стрибка близько одна до одної. За розміром відбитка різниця часто менша, ніж здається. Передня лапа лісової куниці залишає слід приблизно 4,3 на 3,6 см. Великий лісовий тхір лишає слід від 3,1 на 3,4 до 4,4 на 3 см, тобто діапазони перетинаються. Надійніше орієнтуватися на маршрут: слід, що веде вгору по стовбуру дерева, майже напевно куницею залишений, а слід уздовж землі біля господарських будівель швидше вказує на тхора.
Мисливський і охоронний статус в Україні
Лісовий тхір за класифікацією Червоної книги України має статус неоціненого виду, спеціально не охороняється. Він віднесений до мисливських звірів, полювання на нього регулюється нормою відстрілу на день полювання. Степовий тхір навпаки занесений до Червоної книги як зникаючий вид, входив ще до першого і другого видань книги, 1980 і 1994 років. Він охороняється в межах природних заповідників і національних парків, а мисливське значення втратив. Куниця лісова віднесена до державного мисливського фонду нарівні з копитними, полювання на неї відкривається 15 жовтня і триває до кінця лютого за річним лімітом і персональною ліцензією. Штраф за незаконне добування однієї особини становив 6000 гривень станом на 2024 рік, точна сума і ліміти підлягають щорічному перегляду.
Тхір як домашня тварина: окремий випадок
Плутанину додає ще одна обставина. Одомашнена форма лісового тхора, відома як фретка, Mustela putorius furo, дедалі частіше живе в квартирах як домашній улюбленець і зовні майже не відрізняється від дикого предка. Це той самий вид біологічно, але інша популяція з іншою поведінкою і без охоронного чи мисливського статусу. Порівняння в цій статті стосується диких популяцій, фретка в ньому не врахована.
Поширена плутанина
У побутовій мові нападника на курник часто називають куницею незалежно від того, хто насправді приходив. Тим часом опис поведінки, надлишкове вбивство і задушені кури з ранами на шиї, частіше відповідає саме тхору. Друга поширена помилка це уявлення про тхора як про єдиний вид. Лісовий і степовий тхори різняться не лише забарвленням, а й статусом та поведінкою, плутати їх не варто навіть у розмовній мові.
Обмеження порівняння
Цифри вище стосуються дорослих особин лісового тхора і лісової куниці, молоді тварини визначаються складніше через менші розміри і не до кінця сформоване забарвлення. Кам’яна куниця в порівнянні не врахована, вона відрізняється від лісової білою плямою на горлі і частіше селиться біля людського житла. Дані про сліди довідкові і не замінюють спостереження за поведінкою та середовищем. У густому підліску чи на твердому насті відбитки можуть спотворюватися настільки, що розрізнити вид не зможе навіть досвідчений мисливець.