Фондовий ринок це сукупність механізмів, які дозволяють компаніям залучати капітал через випуск цінних паперів, а інвесторам вкладати вільні кошти в акції, облігації та інші фінансові інструменти. Для власника підприємства, яке потребує фінансування, існує кілька шляхів. Банківський кредит, власні кошти засновників або розміщення цінних паперів серед широкого кола інвесторів. Третій варіант рідко застосовується в Україні, і причина криється не лише у слабкості інфраструктури, а й у небажанні власників розкривати фінансову звітність стороннім особам.
У країнах з розвиненою економікою фондовий ринок виконує функцію перерозподілу капіталу від тих, хто має заощадження, до тих, хто здатний ефективно ними розпорядитися. Українська модель поки що працює інакше. Основним об’єктом торгівлі лишаються державні цінні папери. Акції приватних компаній посідають на цьому фоні другорядне місце. У цьому принципова відмінність від ринків Польщі чи Чехії, де біржовий обіг акцій традиційно більший за обіг державного боргу.
Первинний і вторинний ринок: емітенти і інвестори
Первинний ринок це простір, де емітент вперше розміщує цінні папери й отримує гроші напряму від покупця. Вторинний ринок це подальший перепродаж цих паперів між інвесторами, без участі емітента в грошовому потоці. Саме на вторинному ринку формується ціна, яка відображає очікування учасників щодо майбутнього компанії чи держави.
В Україні вторинний ринок акцій українських емітентів практично не функціонує через відсутність нових розміщень. Останні роки біржова активність зосереджена майже виключно на державних облігаціях внутрішньої позики, які держава випускає для фінансування бюджетного дефіциту, і на валютних свопах, які з’явилися відносно недавно. Роль посередника між емітентом і покупцем виконує брокер, ліцензований регулятором, а сама угода проходить через торговельну систему біржі, де фіксується ціна і час її укладення.
НКЦПФР як регулятор ринку цінних паперів
Регулятором фондового ринку в Україні є Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, скорочено НКЦПФР. Комісія працює на основі закону про цінні папери та фондовий ринок і закону про державне регулювання ринку цінних паперів. Крім того, вона впроваджує рекомендації Міжнародної організації комісій з цінних паперів щодо розкриття інформації учасниками ринку. Для інвесторів і журналістів корисним інструментом лишається загальнодоступна інформаційна база даних про ринок цінних паперів, де можна перевірити дані про конкретного емітента.
Повноваження регулятора охоплюють ліцензування бірж, нагляд за емітентами та ведення загальнодоступної бази даних про ринок цінних паперів. Рішення цієї комісії у 2024 році стали причиною найгучнішої події на ринку за останні роки, коли одна з двох працюючих бірж втратила ліцензію.
Скільки бірж працює в Україні станом на 2026 рік
У 2015 році в Україні налічувалося десять біржових майданчиків, здатних організовувати торгівлю цінними паперами. До 2024 року їхня кількість скоротилася настільки, що ринок опинився за крок від ситуації, коли лишилася б лише одна біржа. Формально станом на початок 2025 року їх було три. Фактично більшість із них обслуговує лише частину обігу державних цінних паперів і не виконує функцію повноцінного біржового майданчика для акцій, а радше технічну роль розрахункового вузла.
Основне навантаження несе фондова біржа ПФТС, заснована ще у 1996 році. Друга активна площадка, Українська біржа, відкрита у травні 2008 року за участі російської РТС як одного з ініціаторів створення, опинилася в іншій ситуації.
Ліцензія Української біржі і санкційний конфлікт
Влітку 2024 року НКЦПФР анулювала ліцензію Української біржі через санкції, накладені на одного з власників істотної участі. Найбільшим акціонером на кінець квітня 2024 року значився Тімур Турлов, власник 71,08% акцій, внесений до українських санкційних списків ще восени 2022 року, тоді як компанія Freedom Holding володіла 24,27% акцій. Торги зупинилися 8 липня, коли рішення регулятора набуло чинності.
Біржа оскаржила рішення в апеляційному суді, і той тимчасово призупинив дію постанови НКЦПФР як забезпечувальний захід, що дозволило відновити торги. Справу по суті так і не було вирішено остаточно, а плани щодо створення нової біржі, анонсовані на серпень 2024 року, реалізовані не були. Натомість регулятор дав ПФТС час до 28 лютого 2025 року, щоб виконати норматив ліквідності і фактично стати заміною другому майданчику.
ПФТС у 2025 році: 845 мільярдів гривень обороту
За підсумками 2025 року загальний обсяг торгів на ПФТС становив 845 мільярдів гривень, що на 63% більше показника 2024 року. Ця сума відповідає 78% від сукупного обороту всіх організаторів торгів цінними паперами в Україні, тоді як роком раніше частка ПФТС становила 71%. Зростання відбувалося нерівномірно, і в окремі місяці обсяги коливалися вдвічі, залежно від графіка розміщень нових випусків державних облігацій та активності банків, які традиційно формують основний попит.
У березні 2025 року оборот становив лише 57,2 мільярда гривень. У квітні він сягнув 82,5 мільярда. У травні впав до 61,9 мільярда. У жовтні знову зріс, до 84,6 мільярда. Такі перепади не є ознакою нестабільності ринку самі по собі, а радше відображають нерівномірний графік аукціонів Міністерства фінансів. Кількість учасників торгів за рік зросла з 51 до 55, а число випусків цінних паперів, з якими укладалися угоди, зі 217 до 230.
Чому державні облігації забрали ринок собі
Структура торгів на ПФТС протягом 2025 року стабільно демонструвала одну й ту саму картину. Частка облігацій внутрішньої державної позики у квітні складала 72,4%, а в жовтні зросла до 77,5% від усього обороту. У абсолютних цифрах це десятки мільярдів гривень щомісяця, тоді як акції українських емітентів формують частку, яку важко навіть розгледіти на загальному графіку обороту.
Причина проста. Держава регулярно розміщує нові випуски облігацій внутрішньої позики для фінансування дефіциту бюджету під час війни, і банки та фінансові компанії активно купують ці папери як надійний і ліквідний інструмент. Приватні емітенти акцій такої регулярності запропонувати не можуть, бо нових розміщень акцій в Україні роками фактично не відбувається.
Скільки насправді торгується українських акцій
За підсумками 2025 року з 230 випусків цінних паперів, якими торгували на ПФТС, лише 13 припадали на акції українських емітентів. Для порівняння, ОВДП налічували 90 випусків, а облігації іноземних держав, 36. Ще у 2023 році акцій українських компаній в обігу було лише 8 випусків, тож формальне зростання до 13 не змінює загальної картини ринку.
Проблема глибша, ніж просто мала кількість емітентів. Навіть серед компаній, чиї акції формально допущені до торгів, вкрай низький відсоток паперів вільно обертається на біржі, решта зосереджена в руках мажоритарних власників. Частку паперів, доступну для вільної купівлі і продажу на біржі, прийнято називати free float, і саме її низький рівень робить котирування нестабільними навіть за невеликих угод. Навіть за бажання купити значний пакет акцій української компанії на відкритому ринку часто просто нема кого просити продати.
Чи може приватна особа купити акції на цьому ринку
Технічно приватний інвестор може відкрити рахунок у брокера, ліцензованого НКЦПФР, і подати заявку на купівлю акцій чи облігацій, допущених до торгів на ПФТС. Практично вибір обмежується переважно державними паперами, кількома випусками корпоративних облігацій і жменькою акцій, торгівля якими відбувається нерегулярно й дрібними обсягами. Основними покупцями на ринку лишаються банки та фінансові компанії. Частка фізичних осіб серед учасників торгів невелика, хоча регулятор намагається спростити доступ для роздрібного інвестора через цифрові кабінети.
Учасники ринку роками повторюють одну тезу. Поки українці не почнуть купувати акції компаній як альтернативу банківському депозиту, розраховуючи на прибуток, а не з примусу, повноцінний фондовий ринок акцій у країні не запрацює. Цей аргумент лишається справедливим і в 2026 році, попри те що ринок облігацій за цей час виріс у рази.
Що потрібно ринку для відновлення
Технологічна залежність від російської інфраструктури стала однією з причин, чому одна з бірж свого часу опинилася в уразливому становищі. Торгові системи, які забезпечували роботу ринку, тривалий час базувалися на програмному забезпеченні, розробленому в Росії. Після розриву цих зв’язків лишилися переважно платформи для торгівлі облігаціями, зокрема інструменти Національного банку та Міністерства фінансів.
Частковий відтік іноземних інвестицій після початку повномасштабного вторгнення частково компенсується переходом на цифровізацію, яка дає змогу відновлювати доступ до українського фондового середовища з будь-якого куточка світу без фізичної присутності в країні. Це не вирішує головної проблеми, але полегшує технічний бік справи для тих інвесторів, хто вже готовий працювати з українськими паперами.
Відновлення повноцінного ринку акцій потребує кількох речей одночасно. Технологічної незалежності біржової інфраструктури, прозорого регулювання без різких ліцензійних потрясінь, нових розміщень цінних паперів приватними компаніями і культури довгострокового інвестування серед населення. Жодна з цих умов не з’явиться сама по собі. Поки вони відсутні, фондовий ринок України продовжуватиме виконувати переважно роль майданчика для обслуговування державного боргу, а не інструмента залучення капіталу для бізнесу.