Червона книга України, це не просто перелік рідкісних квітів для шкільного реферату, а офіційний державний документ із власним законом. Зривання чи викопування рослини з цього переліку може коштувати реального штрафу, і саме про це найчастіше не знають ті, хто щовесни купує на ринку букет підсніжників.
Що таке Червона книга України і чому вона юридичний документ
Червону книгу України регулює однойменний закон від 7 лютого 2002 року. Види, занесені до переліку, підлягають охороні на всій території держави, включно з континентальним шельфом і виключною морською економічною зоною. Це не рекомендаційний список для науковців, а документ, порушення якого тягне адміністративну відповідальність. Об’єкти Червоної книги закон прямо називає природними ресурсами загальнодержавного значення, тож право розпоряджатися ними обмежене навіть для власника ділянки, де такий вид росте.
Ідею міжнародного переліку видів під загрозою зникнення запропонував британський природоохоронець Пітер Скотт 1963 року, а перші випуски вийшли вже 1964-го у вигляді роз’ємних течок, які можна було доповнювати новими аркушами про щойно оцінені види без перевидання всієї книги.
Скільки видів рослин занесено і як це змінювалося
Перше видання Червоної книги України з’явилося 1980 року, і в ньому ще не було офіційних категорій загрози. Стан кожного виду описували довільно, словами на кшталт “рідкісний вид” чи “рідкісна цінна декоративна рослина”. Кожен видовий нарис займав дві сторінки: на одній друкували назву, ряд і родину разом із чорно-білим малюнком, а на другій розміщували карту поширення й текст опису.
У третьому виданні 2009 року перелік нараховував уже 826 видів рослин і грибів разом узятих, майже удвічі більше за кількість видів тварин у тому самому виданні. Наразі готується четверте видання, і за попередніми оцінками кількість видів у ньому знову зросте, адже до переліку регулярно додають нові види, чий стан погіршився через зміну клімату чи інтенсивне господарювання, і водночас виключають ті, що встигли відновити чисельність завдяки охоронним заходам.
Сім категорій загрози: від зниклих до недостатньо відомих
Закон встановлює сім офіційних категорій загрози.
| Категорія | Що означає |
|---|---|
| Зниклі | після повторних пошуків немає жодних відомостей про існування в природі |
| Зниклі в природі | зникли у дикому стані, збереглися лише у штучних умовах |
| Зникаючі | під прямою загрозою, навряд чи виживуть без зміни умов |
| Вразливі | можуть найближчим часом перейти в категорію зникаючих |
| Рідкісні | невелика чисельність, хоча формально не зникаючі й не вразливі |
| Неоцінені | відомі науці, але ще не отримали остаточної категорії |
| Недостатньо відомі | бракує повної і достовірної інформації для висновку |
Національна комісія з питань Червоної книги України може за потреби пропонувати й додаткові категорії понад ці сім. Це можливо, якщо існуючий перелік не описує стан якогось конкретного виду достатньо точно.
Первоцвіти: найвідоміші жертви весняного попиту
Підсніжник звичайний, проліска дволиста, білоцвіт весняний і сон-трава щовесни потрапляють у букети на стихійних ринках, хоча всі вони належать до червонокнижних видів. Масове зривання не дає рослинам утворити насіння і поповнити популяцію, тож один букет фактично знищує колонію, яка формувалася роками. Продавці рідко попереджають покупця, що придбання такого букета вже саме по собі є порушенням закону, а не тільки зривання.
Чому рідкісні рослини охороняються навіть на приватній землі
Українське законодавство охороняє саме вид, а не конкретну ділянку землі, де він росте. Якщо на власному городі трапляється звичайний, нечервонокнижний первоцвіт, зривати його для власних потреб цілком законно. Але якщо на тій самій ділянці росте вид із Червоної книги, наприклад сон-трава чи певний вид шафрану, ситуація інша. Знищення чи продаж цієї рослини лишається порушенням незалежно від того, що земля приватна.
Штрафи за зривання і продаж
За знищення чи незаконне добування рослин, які охороняються природно-заповідним фондом, Червоною книгою чи міжнародними договорами, стаття 88-1 Кодексу про адміністративні правопорушення передбачає штраф. Розмір санкції за такі дії становить від 1700 до 3655 гривень з конфіскацією об’єктів рослинного світу.
У деяких областях додатково рахують компенсацію за кожен конкретний зірваний екземпляр. Сума за окрему рослину може становити від кількох десятків до кількох сотень гривень залежно від виду й регіону. Наприклад, за одного зірваного підсніжника без коріння в деяких областях нараховують компенсацію в районі 30 з гаком гривень, а за черемшу чи сон-траву суми подібні.
Кілька менш очевидних видів, крім первоцвітів
Не всі червонокнижні рослини такі яскраві й помітні, як весняні квіти. Водяний горіх, водна рослина з їстівними горіховими плодами, майже зник через осушення заплавних водойм. Рододендрон східнокарпатський росте лише у високогірних районах Карпат, і його рожеві суцвіття туристи нерідко зривають на сувеніри, навіть не підозрюючи про охоронний статус. Лобарія легенева, лишайник, взагалі росте тільки в дуже чистих і старих лісах, тож її зникнення сигналізує про проблему з якістю повітря значно раніше, ніж це стає помітно людям.
Що робити, якщо знайшли червонокнижну рослину
Найпростіша дія, це сфотографувати рослину на місці і не займати нічого руками. Дані про знахідку можна передати в найближчий природний заповідник, національний парк чи Державну екологічну інспекцію області, і саме такі спостереження волонтерів і науковців лягають в основу кожного наступного видання Червоної книги. Куди корисніше лишити рідкісну квітку рости далі, ніж зривати її як доказ знахідки.