Термопаста здається дрібницею порівняно з вибором кулера чи процесора. Але саме вона визначає, чи дійде тепло від кристала до радіатора без втрат. Мідь і алюміній виглядають ідеально гладкими на око, а під мікроскопом їхня поверхня всипана нерівностями в кілька мікронів. Повітря в цих проміжках проводить тепло у сотні разів гірше за метал. Паста заповнює порожнечі й формує суцільний тепловий місток між кришкою процесора та підошвою охолодження, і від якості цього містка залежить, чи впаде продуктивність під тривалим навантаженням. Помилки на цьому етапі рідко видно одразу: система запускається, показує прийнятну температуру в спокої і лише під довгим навантаженням виявляє прогалину в контакті. Варто розібратися в деталях процесу заздалегідь, до того, як кулер уже закручено гвинтами.
Коли термопасту справді потрібно міняти
Заводський шар витримує кілька років експлуатації без падіння ефективності. Міняти його “про всяк випадок” на щойно купленому пристрої немає сенсу. Привід для заміни виникає тоді, коли температури під навантаженням почали повзти вгору без видимої причини, кулер шумить сильніше за звичне або корпус щойно розібрали для чищення від пилу. Якщо система збирається вперше з окремих комплектуючих, старої пасти в принципі не існує. Тоді йдеться не про заміну, а про перше нанесення, і всі кроки нижче стосуються обох випадків однаково.
Що знадобиться перед роботою
Мінімальний набір складається із самої пасти, серветок без ворсу та ізопропілового спирту концентрацією від 90 відсотків. Бавовняні ватні диски залишають волокна на кришці процесора. Для очищення краще підійдуть спеціальні серветки для оптики або звичайний паперовий кавовий фільтр, він майже не лишає ворсу. Дозатор пасти теж має значення: тонкий носик шприца дає точнішу краплю, ніж широкий отвір тюбика, з якого легко видавити зайве одним рухом руки. Пластикову лопатку з комплекту варто відкласти, вона знадобиться хіба що для рідкісного випадку ручного розтирання спеціальних складів.
- термопаста в шприці або тюбику з дозатором
- серветки без ворсу, кілька штук про запас
- ізопропіловий спирт 90 відсотків або вище
- антистатичний браслет або звичка торкатися корпусу блока живлення перед роботою з платою
Підготовка поверхні до нового шару
Старий склад знімають серветкою, змоченою спиртом, легкими коловими рухами. Процедуру повторюють, поки на тканині не перестануть залишатися сірі сліди. Поспіх на цьому етапі призводить до найпоширенішої помилки новачків: під новий шар потрапляють залишки старої пасти, і суміш двох складів різної в’язкості поводиться непередбачувано, іноді розтікаючись нерівномірно навіть під рівномірним тиском кулера. Кришку процесора протирають до сухого блиску. Радіатор кулера очищають так само ретельно, адже саме на його підошві найчастіше залишається засохлий наліт з попередньої установки, який заважає новому шару лягти рівно. Після протирання поверхням дають висохнути хвилину, дві, перш ніж наносити новий шар, бо залишки спирту розріджують пасту й змінюють її поведінку під тиском.
Скільки пасти насправді потрібно
Найтиповіша помилка полягає не в неправильному малюнку, а саме в кількості. Люди або жаліють пасту, або видавлюють її з запасом “щоб напевно вистачило”. Для звичайного настільного процесора з площею кришки приблизно як ніготь великого пальця достатньо краплі діаметром чотири, п’ять міліметрів, це приблизно об’єм рисового зернятка. Компанія Gamers Nexus у власному тестуванні показала, що в межах розумного діапазону кількість пасти змінює температуру лише на один, три градуси. Головна мета полягає в суцільному покритті без прогалин, а не в аптекарській точності виміру. Надлишок пасти діє як теплоізолятор і погіршує контакт сильніше, ніж її помірна нестача. Зайвий склад, що вичавився за межі кришки під час притискання кулера, витирають серветкою одразу. Інакше він встигне потрапити на контакти сокета чи елементи живлення поруч із процесором.
Метод краплі по центру: коли він достатній
Одну краплю розміщують точно в центрі кришки процесора. Кулер опускають рівно, без перекосу, і фіксують гвинтами по діагоналі: спершу протилежні кути, потім решту, замість послідовного обходу по колу однієї сторони. Тиск підошви радіатора сам розганяє пасту рівномірним колом. Для більшості настільних процесорів Intel та AMD цього виявляється достатньо для повного покриття кристала під кришкою. За результатами випробувань Gamers Nexus на звичайних десктопних чіпах різниця між методами нанесення виявилася незначною, і крапля по центру давала результат на рівні складніших схем з кількома точками чи лініями.
Хрест, лінія та п’ять точок: коли варто ускладнювати
Схеми у вигляді хреста, паралельних ліній або п’яти точок мають сенс на процесорах з видовженою кришкою. Одна крапля посередині просто не встигає розповзтися до країв за час затягування гвинтів. Threadripper від AMD з прямокутною кришкою розміром 68 на 51 міліметр і кількома кристалами під нею є класичним прикладом такого випадку. Gamers Nexus протестувала на цьому процесорі краплю, хрест, паралельні лінії, фірмову схему Asetek та рекомендовану виробником п’ятиточкову розкладку. Саме тут різниця між методами стала помітною, на відміну від звичайних настільних чіпів, де вона губилася в межах похибки вимірювання.
Чому ручне розмазування частіше шкодить
Ідея розтерти пасту карткою чи лопаткою по всій поверхні виглядає логічно. На практиці такий шар легко виходить нерівномірним за товщиною, а рухи інструментом заганяють у пасту дрібні бульбашки повітря. Той самий тиск кулера, який рівномірно розганяє краплю з центру, під час притискання ручного шару лише фіксує вже наявні дефекти на місці. Оверклокер der8auer користується ручним розтиранням, проте робить це для конкретних складів, які виробник спеціально розробляв під такий спосіб нанесення. На звичайній пасті з магазину той самий прийом радше додає ризиків, ніж приносить вигоду, тому для першого досвіду краще лишити просту краплю по центру.
Типові помилки під час монтування кулера
Гвинти кріплення затягують по черзі навхрест. Якщо закручувати їх по колу одну сторону за іншою, підошва радіатора сяде під нахилом і притисне один край кристала сильніше за інший. Знімати кулер одразу після встановлення, щоб перевірити рівномірність плями, категорично не варто. Контакт між поверхнями порушується, і процедуру доведеться повторювати з нуля разом із чищенням обох деталей. Радіатор системи охолодження також вимагає уваги: засохлі залишки попередньої пасти на його підошві заважають новому шару лягти рівно навіть за ідеально підготовленої кришки процесора. На ноутбуках додається ще один нюанс. Гвинти кріплення кулера здебільшого пронумеровані на самій платі, і цей порядок затягування обраний не випадково: він рівномірно розподіляє тиск на тонку плату материнки.
Як перевірити результат після першого запуску
Систему завантажують під навантаженням через будь-яку утиліту стрес тесту й слідкують за температурою протягом п’ятнадцяти, двадцяти хвилин. Різкі стрибки або значення, що впираються у тротлінг на звичному охолодженні, свідчать про проблему з контактом, а не про якість самої пасти. Дослідник Ігор Валлошек з Tom’s Hardware перевірив 85 різних складів за єдиною методикою. Він показав, що рідкометалеві варіанти випереджають звичайні пасти помітніше, ніж звичайні пасти відрізняються одна від одної. Тип пасти впливає на результат сильніше за конкретну марку тюбика в межах цього типу.
Через який час пасту доведеться міняти знову
Якісний склад на кремнієвій основі зберігає властивості від двох до п’яти років залежно від виробника й умов експлуатації. Рідкий метал служить довше, але вимагає обережності через електропровідність і ризик короткого замикання при потраплянні на плату. За словами der8auer, різниця між бюджетною й топовою пастою на звичайному повітряному охолодженні рідко перевищує три, чотири градуси. Панікувати через марку конкретного тюбика не варто. А от про сам факт заміни після кількох років служби забувати не слід, особливо якщо система працює під навантаженням щодня.