Булінг в Україні: ознаки, закон і що робити

Слово «булінг» останнім часом звучить майже буденно, поки не торкається власної дитини. Плутанина навколо цієї теми і досі велика: одні батьки називають булінгом будь-яку дитячу сварку, інші роками не помічають, що дитину системно цькують просто у класі. Ця стаття розкладає булінг на конкретні ознаки, показує, що каже український закон, і дає покроковий план дій для батьків, дитини і школи.

Що таке булінг і чим він відрізняється від звичайної сварки

Закон України №2657-VIII, ухвалений у грудні 2018 року, визначає булінг (цькування) як діяння учасників освітнього процесу, що полягає у психологічному, фізичному, економічному чи сексуальному насильстві, зокрема з використанням електронних комунікацій, стосовно малолітньої або неповнолітньої особи. Головна відмінність від звичайного конфлікту не в різкості слів чи дій. Вона в тому, чи є ситуація одноразовою сваркою рівних сторін, чи регулярним приниженням однієї людини іншою або групою.

Ознака Булінг Звичайна сварка чи конфлікт
Повторюваність Систематична, триває тижнями чи місяцями Одноразовий епізод або рідкісні спалахи
Баланс сил Кривдник свідомо сильніший: фізично, соціально чи чисельно Сторони приблизно рівні за становищем у колективі
Мета Принизити, підпорядкувати, викликати страх Відстояти власну позицію в моменті
Емоційний стан жертви Тривога, страх, небажання йти туди, де відбувається цькування Роздратування, яке минає після примирення
Свідки Часто є група, яка спостерігає або підтримує кривдника Свідки здебільшого не залучені

П’ять форм булінгу: як вони виглядають на практиці

Цькування рідко обмежується одним проявом. У школах і дитячих колективах найчастіше трапляються фізичний, психологічний, економічний, сексуальний булінг і кібербулінг, і кожен із них має свій набір типових дій.

Форма Типові прояви
Фізичний Штовхання, підніжки, стусани, побиття, псування речей
Психологічний Образливі прізвиська, ігнорування, поширення чуток, погрози, ізоляція від колективу
Економічний Крадіжки, вимагання грошей, навмисне пошкодження одягу чи гаджетів
Сексуальний Образливі жарти й натяки сексуального характеру, принизливі фото чи відео
Кібербулінг Цькування в чатах і соцмережах, поширення принизливого контенту, анонімні образи

Кібербулінг стоїть трохи осібно: він не має «перерви на дзвінок» і продовжується вдома, вночі, у вихідні, тому дитина не має простору, де відчуває себе в безпеці навіть поза стінами школи.

Наскільки гостро стоїть ця проблема в українських школах

За даними Міністерства освіти і науки, у школах протягом 2024 року зафіксовано 219 випадків булінгу. Заяви подали переважно батьки, 80 відсотків, і лише 20 відсотків надійшли від самих дітей. У 2025 році поліція склала 285 протоколів за статтею 173-4 КУпАП, на 8 відсотків більше, ніж роком раніше. 58 відсотків цих протоколів стосувалися цькування за участю малолітніх та неповнолітніх. Частка випадків, коли за приховування булінгу карали саме керівників закладів освіти, теж зросла: у 2021 році таких проваджень було лише 4 відсотки, а у 2025 вже 9. Ці цифри показують радше не зростання самого явища, а те, що механізми фіксації нарешті почали працювати.

4 травня і закон 2018 року: звідки взялися формальні межі булінгу

Міжнародний день протидії булінгу відзначають щороку 4 травня, а в Україні відповідальність за цькування вперше закріпили на законодавчому рівні саме наприкінці 2018 року, коли ст. 173-4 з’явилася в Кодексі про адміністративні правопорушення. До цього моменту школи діяли здебільшого на власний розсуд, і саме поняття булінгу не мало чіткого юридичного визначення.

Яка відповідальність передбачена за цькування

За булінг передбачено штраф від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи, а за повторне цькування чи дії, вчинені групою, санкції суворіші. Якщо кривднику ще не виповнилося 14 років, шкоду відшкодовують батьки, і матеріальну, і моральну. Підліток віком від 14 до 18 років, який має власне майно або дохід, відповідає самостійно. Якщо ні, тягар знову лягає на батьків. Окремо законодавство передбачає штраф для керівника закладу освіти, який не повідомив поліцію про відомий йому випадок цькування. Ця норма якраз і пояснює, чому дедалі частіше директори намагаються реагувати одразу, а не замовчувати проблему.

Як зрозуміти, що дитина стала жертвою булінгу

Діти рідко приходять до батьків із фразою «мене цькують», особливо якщо вже встигли повірити, що самі якось у цьому винні. Помітити проблему найчастіше вдається за непрямими ознаками.

  • Раптове небажання йти до школи, скарги на головний біль чи нудоту саме зранку в навчальні дні
  • Пошкоджений або зниклий одяг, зошити, гаджети без зрозумілого пояснення
  • Замкненість, різка зміна кола спілкування, відмова говорити про однокласників
  • Тривожність або смуток одразу після користування телефоном чи соцмережами
  • Порушення сну, зниження апетиту, різке падіння успішності без інших очевидних причин

Жодна з цих ознак окремо не доводить булінгу, але їх поєднання і наростання з тижня в тиждень майже завжди варте розмови з дитиною, а не очікування, що «саме минеться».

Що робити: покроковий план для батьків, дитини і школи

Коли факт цькування вже підтверджений або є серйозна підозра, діяти краще одразу, послідовно і без емоційного тиску на дитину.

  1. Поговорити з дитиною спокійно, без звинувачень на кшталт «а що ти зробив, що тебе зачепили», і зафіксувати деталі: коли, хто, як часто.
  2. Подати письмову заяву керівнику закладу освіти про випадок булінгу, бажано у двох примірниках, один з відміткою про реєстрацію лишити собі.
  3. Наполягти на скликанні комісії з розгляду випадку, до якої за законом входять психолог, соціальний педагог і представники обох сторін.
  4. Звернутися до поліції, якщо школа зволікає або випадок пов’язаний із фізичним насильством чи погрозами.
  5. Підключити шкільного психолога для підтримки дитини, а за потреби і для роботи з кривдником та його батьками.

Дитячий психолог із США Брукс Гіббс, який спеціалізується на протидії цькуванню, вчить дітей однієї простої репліки у відповідь на кпини:

«Моє щастя не залежить від того, чи вважаєш ти мене крутим»

Ідея проста: кривдника живить саме бурхлива реакція жертви, а спокійна, майже байдужа відповідь позбавляє цькування сенсу набагато швидше, ніж крик чи сльози.

Куди звертатися: контакти й гарячі лінії

Якщо ситуація загострюється або школа не реагує належним чином, варто одразу мати під рукою кілька контактів.

  • 102: Національна поліція України, для офіційної фіксації правопорушення
  • 116 111 або 0 800 500 225: Національна дитяча гаряча лінія (з 12:00 до 16:00)
  • 116 123 або 0 800 500 335: гаряча лінія з питань запобігання насильству
  • 0 800 213 103: система безоплатної правничої допомоги
  • 0 800 501 720: Офіс Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини

Булінг не зникає сам собою, і чим довше дитина залишається з ним наодинці, тим глибші наслідки для її самооцінки і довіри до дорослих. Закон уже дає інструменти для реагування, залишається лише не мовчати і не сподіватися, що цього разу минеться.

Опубліковано на   

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *