Dendy, це не власна розробка якогось радянського чи російського інженера, а бренд, під яким продавали неофіційний тайванський клон японської ігрової консолі. При цьому саме слово “Денді” на пострадянському просторі стало практично синонімом самого поняття відеоприставки, витіснивши навіть назву оригінального виробника.
Що таке Dendy насправді
З технічної точки зору Dendy була неліцензійною апаратною копією 8-бітної консолі Famicom, відомої на Заході як Nintendo Entertainment System. Копію збирали на Тайвані з китайських комплектуючих, а до Росії й інших країн колишнього СРСР поставляла її компанія Steepler, яка до того займалася зовсім іншим бізнесом: продавала принтери Hewlett-Packard і техніку Xerox, займалася системною інтеграцією та локалізацією Windows. Жодного офіційного дозволу від Nintendo на випуск чи продаж цих консолей ні тайванський виробник, ні сам Steepler не мали.
Оригінальну консоль Famicom, прототип, копію якого продавали під назвою Dendy, розробив інженер Nintendo Масаюкі Уемура; вона вийшла в Японії 15 липня 1983 року за ціною 14800 єн.
Тайванська Micro Genius під новим ім’ям для Росії
Ще з кінця 1980-х тайванська компанія TXC Corporation випускала клони Famicom під власним брендом Micro Genius. Саме цю консоль, конкретну модель Micro Genius IQ-501, Steepler і почала продавати восени 1992 року під новою назвою для російського ринку. Перша ціна становила близько 39 тисяч рублів, або приблизно 94 долари за тодішнім курсом.
Як Віктор Савюк вмовив Steepler продавати відеоігри
Ідею консолі приніс у Steepler підприємець Віктор Савюк, який до цього побачив ажіотаж навколо Nintendo і спершу запропонував продавати консолі своєму тодішньому керівнику в компанії “ПараГраф”, Степану Пачикову. Той ідею не підтримав. Тоді Савюк звернувся до Steepler, компанії, що постачала принтери та комп’ютери, і там ідея сподобалася. Він приєднався до щойно створеного ігрового підрозділу восени 1992 року, спершу як єдиний співробітник цього напрямку. За переказами колишніх колег, за цю ідею Савюк отримав ноутбук, стілець у спільному офісі і посаду начальника відділу відеоігор, у якому на старті працював він сам.
Свідома ставка на “ефект Ксерокса”
У Steepler усвідомлено обрали стратегію, яку до того вже пройшла компанія Xerox: назва торгової марки з часом стала загальною назвою для всієї копіювальної техніки, хоча Xerox була лише одним із виробників. Компанія хотіла того самого для слова Dendy: щоб воно означало відеоприставку загалом, а не конкретний бренд одного постачальника.
Слоненя, реклама і вибух попиту
Талісманом бренду стало намальоване слоненя, а телевізійна реклама з піснею “Денді, Денді, все люблять Денді, Денді, грають всі!” стала справжнім вірусним хітом свого часу. Ролик не пояснював, що таке Денді, і навіть не показував саму консоль детально, але мелодія і слоган запам’ятовувалися майже миттєво. Пізніше логотип із тим самим слоненям з’явився і на телевізійній передачі про відеоігри, яку вів Сергій Супонєв. Це ще більше закріпило візуальну асоціацію бренду з дитячим дозвіллям тієї доби.
Цифри зростання: від одного співробітника до мільйона консолей
Попит перевершив усі очікування компанії.
| Період | Показник |
|---|---|
| Осінь 1992 | Старт продажів, Савюк єдиний співробітник напрямку |
| Квітень 1993 | Чотири регіональні дилери, оборот 500 млн рублів |
| Середина 1994 | Близько мільйона проданих консолей, 100-125 тис. на місяць |
Місячний оборот на піку становив близько 5 мільйонів доларів, і саме ці темпи перетворили невеликий ігровий підрозділ Steepler на окремий і надзвичайно прибутковий напрямок бізнесу компанії.
Чому назва пережила саму компанію
Стратегія з “ефектом Ксерокса” спрацювала навіть надто добре. Пізніші конкуруючі клони на кшталт “Кенга” чи “Сюбор” на пострадянському ринку однаково називали словом “Денді”, хоча жодного стосунку до Steepler ці бренди не мали. Оскільки офіційний Nintendo на цьому ринку практично ніколи не продавався, слово “Денді” фактично і стало для цілого покоління синонімом ігрової приставки як такої.
Занепад Steepler і доля бренду
Компанія Steepler згодом розширилася на суміжні напрямки, включно з розробкою автоматизованих робочих місць для депутатів Держдуми, але конфлікт довкола одного з таких тендерів коштував їй великих контрактів. У поєднанні з фінансовою кризою 1998 року це зрештою призвело до закриття компанії, хоча ігровий підрозділ на той момент уже існував як окрема бізнес-структура. Сам бренд Dendy тим часом продовжував жити у мові набагато довше за компанію, яка його придумала.